Хочу запитати всіх тих, хто виріс в СРСР і пам’ятає 1990-ті: ви помічаєте за собою якісь символічні звички і звички, які видають в вас радянську людину?
Я можу назвати як мінімум десяток таких. Сьогодні вони здаються кумедними і безглуздими, але раніше так мислили і міркували всі ми. Товариші, пропоную згадати найбільш яскраві з них і посміятися разом.
Самарці купують дині у пасажирів поїзда» Ташкент — Москва», Самара, 1995 рік. Фото: Юлія Рубцова / ТАСС
«Треба брати і побільше»
До сих пір не можу позбутися звички купувати про запас, навіть якщо не дуже треба. Ну і що, що ми живемо в століття ринкової економіки, коли на прилавках є все, що душі завгодно. В голові міцно засіла пам’ять про тотальний дефіцит продуктів і товарів. Найчастіше руки так і тягнуться купити не одну пару взуття, а відразу три.
Особливо гостро цей синдром проявляється в продуктових магазинах: гречка, цукор, борошно – все це раніше закуповували мішками при першій же можливості. А зараз всі продукти ми звикли купувати в невеликих фасовках. Погодьтеся, якщо зараз сказати продавцеві:» продайте мені 100 кг гречки » — він подумає, що я не в собі і викличе поліцію.
«У столиці все найкраще»
Мама і дочка йдуть з покупкою з «Дитячого світу». СРСР, 1957 рік. Фото: ТАСС
Досі, приїжджаючи в Москву, мене так і тягне походити по магазинах у пошуках якихось ексклюзивних товарів. Тому що не покидає думка, що в столиці товари особливі, вони краще, ніж у мене в Ростові, і таких ніде не купити. Але нічого особливого я в столиці я вже давно не знаходжу.
Пам’ятаю, як в радянські роки ми з матір’ю спеціально їздили в столицю, щоб закупитися до новорічних свят. Назад везли ковбасу, цукерки, алкоголь, подарунки рідним. Для цієї поїздки мати заздалегідь відкладала гроші. Ми жартома називали ці поїздки «ковбасними рейсами».
Так робили багато моїх знайомих, і знайомі знайомих, тому що в Ростові купити все це було великою проблемою, навіть горошок купували заздалегідь. І якість продуктів було не те, не всіх звичайно.
Насправді це старий радянський стереотип, який давно не має нічого спільного з дійсністю. У столиці та регіонах вже давно однакові магазини, та й по інтернету можна замовити будь-які товари. А на інтернет-барахолках зараз можна купити абсолютно все.
«Завезли товар, потрібно терміново бігти в магазин»
Черга за хлібом. Чита, 1991 Рік. Фото: Володимир Саяпін / ТАСС
Був такий вислів:»викинули». Це означає, що в магазин завезли партію рідкісного товару. Коли чутка про це поширювалася в маси, ці маси галопом бігли в магазин і судорожно купували цей товар собі, рідним, комусь ще. Але перед цим доводилося постояти пару годинок в черзі.
Нещодавно мій сусід купив собі шикарний капелюх, майже як у Боярського. Мені вона дуже сподобалася, і я жартома запропонував: «продай!». А він так само жартома відповів, що ці капелюхи сьогодні вранці «викинули» в універмаг. Почувши це у мене в голові немов щось перемкнуло. Я помчав в універмаг, забувши про все. І тільки на півдорозі схаменувся і посміявся над собою.
Адже ми живемо зовсім в іншому часі. Вибрати собі капелюх я можу і в Інтернеті, на одному з численних торгових майданчиків. Ще й красивіше, ніж у сусіда. І ніяких тобі черг, поспіху і суєти.
«Я схожу, порівняю»
Ринок в Лужниках, Москва, 1990-е. Фото: iz.ru
Погодьтеся, цю звичку виховали в нас дев’яності роки. Тоді, в епоху перебудови, з’явилися речові ринки і «поштовхи», якщо пам’ятаєте такий вислів. Я в ті роки одягав і взував своїх дітей на одному з таких — » Гулівер», називається. Асортимент був величезним: товари везли з Європи, Америки, упереміш з китайським ширвжитком.
Яскраві недорогі пуховики, справжні джинси Levis, кросівки Найк, Адідас, і ще маса всього, що було недоступно для радянських громадян. І раптом все це добро стало у вільному доступі, великому асортименті і за адекватними цінами.
А заодно привчив нас ретельно оцінювати речі: порівнювати, вибирати, прицінюватися. Тоді було прийнято походити і порівняти товари, розпитати ціни у різних продавців, так як вартість одних і тих же товарів сильно різнилася. А поторгуватися з продавцем взагалі було традицією.
Друзі, Розкажіть і ви, які магазинні звички з радянського минулого помічаєте за собою.